Життя прекрасне як не крути

  • Подписчики: 14 подписчиков
  • ID: 24201499
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club24201499

Описание

.Хто ти,людино? 09.09.10 15:55 в Стихи современных поэтов | духовна поезія - життя - мої вiршi Хто ти, сучасна людино? І чого в цім житті тобі треба? Живеш за законом тваринним, А хочеш дістати до неба. Для чого в цей світ ти приходиш? І що ти у ньому шукаєш? Чи, може, безцільно по землі собі ходиш, І лиш пустоту після себе лишаєш? А хто ідеалом в житті є для тебе? Сама собі стала царем ти і Богом. Кричиш, що у Ньому не маєш потреби, І вище за тебе немає нікого. Отямся! РозплЮщи засліплені очі! Хоч раз зазирни у зневолену душу. Ти слізних благань її чути не хочеш, А совісті поклик сама в собі глушиш. Собі на землі п’єдестал ти будуєш Із заздрощів, злоби, гордині й обману. А дітям своЇм ти каліцтво готуєш, Поламані долі їм будуть придАним. Якщо ж ти від Бога сильнішою стала, Й нема над тобою ніяких законів, - Насправді ти нижче за звіра упала, У свого ж безглуздя опинилась в полоні. Що лишиш нащадкам, бездушна людино?! Очей сліпоту передаш в покоління… Безсилою буде уся медицина, Якщо ти уб’єш в нім духовне насіння. Чи просто живеш ти в цім світі пасивно? Й на все нарікаєш – така Божа воля… Чому зрозуміти не можеш, людино – СвоЇми руками творИш собі долю. А Він нас учив, щоб булИ ми як діти – Щоб кожної миті себе розкривали. ВсьомУ дивувались й уміли радіти, І з щирістю в серці любили й прощали. Хто шукає чого – сАме те і знаходить, Вільний вибір дається тут кожному. Та найвища й найбільша у житті цім свобода – Це неволя в полоні Божому. Рідна земле моя, тебе я люблю Кожну стежину у полі знайду, Ласкою вкрию зелену билину, Краю мій краю до тебе я лину. Катеринополе мій, родюча земля, Річка, ліси та зелені поля. Куди не поїду, куди не піду Завжди дорогу до тебе знайду. Моє тут коріння, моя тут родина, Земле моя, твоя я дитина. Милуюся завжди твоєю красою, Зростаючи я умивалась росою. Краю мій, краю пишаюсь тобою, Що тут народилась та зустріч з любов’ю, На твоїй землі плекаю надію, Знаю без тебе я жити не вмію.