Поиск
Практика

Практика

Подписчики: 21 подписчиков
ID: 212401076

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club212401076

Численные методы РИ-191221, 191222. лекции и практики по расписанию- суббота 2-3 пары

Численные методы РИ-191221, 191222

РПЗ-11. Расписание на 1 семестр:
Понедельник
Охрана труда 176 (Харьков)
Конструирование 157 ПО (Измалкова)
Основы программной инженерии 155 (Терещенко)
Вторник
Проектный практикум 155 (Терещенко)
Инструментальные средства визуального программирования 157 (Меркушкин)
Экономика и основы маркетинга 133 (Малахова)
Среда
Курсовой проект 155 (Терещенко)
Основы программной инженерии 155 (Терещенко)
Численные методы 149 (Попова)/Охрана труда 176 (Харьков)
Четверг
Численные методы 149 (Попова)
Конструирование ПО 157 (Измалкова)
Укр. язык по специальности 131 (Лазаренко)
Пятница
Человеко машинный интерфейс 157 (Меркушкин)
Экономика и основы маркетинга 106 (Малахова)
Инструментальные средства визуального программирования 157 (Меркушкин)

УФК стандарт№2. Не існує єдиної думки щодо походження перших ігор, де м'яч відбивали ногами. Згідно з китайськими легендами, футбол винайшов Жовтий імператор Хуанді близько 5 тисяч років тому. Також існують думки, що китайську гру «куджу» могли вигадати за часів Цинь Ші Хуанді або Ву Ді з династії Хань. Достеменно відомо, що вже у період династії Сун існували майже закриті клуби «куджу», куди було дуже важко потрапити. У китайському романі «Річкові заплави», датованого XV сторіччям, зображено, як грають у куджу в епоху династії Мін (1366—1644).
Китайські дослідними змогли обґрунтувати і довести першість Китаю в іграх з копаним м'ячем, тому ФІФА офіційно визнала цю країну батьківщиною футболу. В античні часи подібні ігри були в різних країнах: в Єгипті; в Японії — «кемарі», ймовірно, різновид куджу, який привезли з Китаю 600 року н. е. В античній Греції грали в «епіскірос», а в давньому Римі існувала гра «гарпастум», але там можна було брати м'яч у руки і використовувати силові методи боротьби, тому забава була схожа на регбі.
У Середньовіччі у Франції грали в «ля суль» (ля шуль) мячем, з повітрям або ганчір'ям усередині, в італійських містах Флоренція та Падуя популярним було «кальчо» — жорстка гра, де можна було використовувати для відбивання кулі і руки і ноги, яка часто завершувалася травмами учасників. В італійській мові сучасний футбол зберіг старе ймення та називається італ. «calcio». Відомо, що ще в 1580 році граф Верніо (Джованні де Барді) видав правила кальчо. Шота Руставелі згадував про грузинську забаву «лело», але більшість середньовічних ігор дуже відрізнялися від сучасного футболу. Кальчо у Флоренції (XVII сторіччя)
У 1313 і 1314 роках вийшли укази англійського короля Едуарда II, які забороняли в Лондоні неконтрольовану небезпечну гру, що збирала величезну кількість людей і закінчувалася численними пошкодженнями. Загалом до 1667 року в Англії вийшло понад 30 королівських указів, які в тому чи іншому вигляді забороняли гру у футбол. Футбол (англ. football) ставав дедалі популярнішим у Британії, футболістом був, зокрема англійський король Генріх VIII. Про гру згадували у своїх творах письменники XV—XVIII століть Джуліанна Барнс і Філіп Сідні, драматурги Джон Дей та всесвітньовідомий Вільям Шекспір (у п'єсах «Король Лір» і «Комедія помилок»).
ПРО ФУТБОЛ
Коли футбол набирав популярності в 1870-х та 1880-х, професіональні футболісти не мали права виступати в Футбольних асоціаціях Англії та Шотландії. На початку 1880-х, коли футбольний клуб Вондерерс розформувався та припинив існування, на півночі Англії команди почали наймати гравців, яких називали «футбольними спеціалістами» (professors of footbal), переважна більшість яких була з Шотландії. Так футбол почав поступово переходити на професіональні рейки. Клуби з північної Англії почали виплачувати футболістам грошову винагороду і команди почали поступово переважати в класі аматорів з півдня. Блекберн Роверс став першим клубом з півночі, який дійшов до фіналу Кубка Англії в 1882 році і поступився Олд Естоніанс, який став останнім аматорським клубом, що виграв трофей.
Щоб не допустити використання професіональних футболістів, в 1882 році до правил ФА додалося ще одне: «Кожен гравець клубу, який отримує від клубу винагороду в будь-якій формі або грошове відшкодування… автоматично відсторонюється від участі у змаганнях на Кубок, в будь-яких змаганнях під егідою ФА і в міжнародних турнірах. Клуб, який найняв такого гравця, автоматично виключається з Асоціації».
На початку 1884 року, після матчу четвертого раунду розіграшу Кубку Футбольної асоціації, клуб «Аптон Парк» з Лондона подав протест, стверджуючи, що за клуб «Престон Норт Енд» виступали професіонали. Вільям Саделл, президент і менеджер «Престона», публічно визнав, що його клуб платить своїм гравцям, але при цьому заявив, що може довести, що подібна практика існує майже в усіх найбільших клубах Ланкаширу і центральних графствах Англії.
Відверті заяви Саделл

УФК стандарт№2

%%%ЛАЙКИ%%%*. Лайки
Это — обширная группа пород охотничьих собак, разводимых и применяемых в лесной зоне европейской части СССР, во всей таежной полосе Сибири в многих районах Дальнего Востока. За рубежом охотничьих лаек разводят в Финляндии, Норвегии, Швеции, Дании, Канаде, США и некоторых других странах.
Охотничьи лайки, ненецкие оленегонные и северо-восточные ездовые собаки принадлежат к одной группе северных остроухих собак. Это одна из древних групп домашних собак. Ее происхождение уходит в глубь веков, к ископаемым первобытным одомашненным собакам: к шакалообразному шпицу или собаке свайных построек и волкообразной собаке Иностранцева и подобных ей. Разделение первобытных домашних северных остроухих собак на производственные группы пастушью (оленегонную), охотничью и ездовую возникло позднее. Оно было связано с развитием и специализацией первобытного хозяйства в разных географических зонах. Охотничьи лайки формировались как важнейшее орудие охоты племен, заселявших обширную лесную зону Европы и Северной Азии, в особенности Скандинавского полуострова европейской части России и Сибири.
Освоение таежных районов привело к тому, что бывшие ранее изолированными многочисленные местные, численно небольшие группы лаек смешались, образовав новые. Они уже были распространены значительно шире. Характерные экстерьерные признаки местных групп, не имевшие практического значения, исчезли. Слияние местных примитивных групп и образование типов, связанных с обширными географическими районами, шло быстро как в предреволюционные годы, так и в особенности после Великой Октябрьской социалистической революции.
Наряду с этим появление в таежных районах собак других пород и беспородных, при сохранении примитивных условий содержания и вольной случке, привело к метизации и засорению местного поголовья лаек, потере породности и охотничьих свойств, превращению лаек в большинстве таежных районов в различных «лайкоидов» и остроухих дворняжек. Уменьшение удельного веса охотничьего промысла в экономике и хозяйстве северных районов стимулировало этот процесс, в особенности за последние десятилетия.
Современные заводские породы охотничьих лаек, получившие сейчас широкое распространение, еще молоды. Начало их формирования относится к 1947 г., когда Всероссийским кинологическим совещанием было принято решение о создании на базе имеющегося поголовья четырех заводских пород охотничьих лаек: русско-европейской, западно-сибирской, карело-финской и восточно-сибирской. За прошедшие почти два десятилетия этот вопрос успешно решен. Создано большое племенное поголовье русско-европейской и западно-сибирской пород лаек. Этому способствовало широкое распространение лайки как охотничьей собаки массового охотника-любителя центральных областей. Количество карело-финских лаек, разводимых охотниками центральных областей, невелико и значительно уступает первым двум породам. Упомянем, что отсутствие надлежащей кинологической работы в охотничьих организациях Восточной Сибири до настоящего времени еще не позволило создать заводское поголовье этой породы лаек.
В настоящее время у охотников центральных областей есть большое количество в основном русско-европейских и западносибирских лаек, имеющих родословные документы, разводимых заводским методом. Они составляют около одной трети всех охотничьих собак, зарегистрированных в обществах охотников.
Лайки - собаки средней величины, крепкой сухой конституции, выносливые, приспособленные к работе зимой, энергичные и подвижные, с уравновешенным поведением, сильно развитым охотничьим инстинктом и ориентировочной реакцией, слухом, обонянием и зрением. Шерстный покров с относительно длинным густым, жестковатым, прямым, остевым волосом и коротким густым мягким подшерстком. Голова у лаек клинообразная, с нерезко выраженным переходом от лба к морде. Глаза темные, с косым разрезом век. Уши стоячие, имеют форму треугольника. Хвост загнут кольцом. Высота в холке на 1—2 см больше высоты в крестце, в особенности у кобе

%%%ЛАЙКИ%%%*

Помощь Дворняжкам г. Тверь. Наша главная цель - сокращение численности бездомных животных гуманными методами - Стерилизация и поиск ответственных хозяев для бездомных животных!
Инстаграм: https://instagram.com/dvornjazhki_help
Телеграмм: https://t.me/+ZEkiuqXPSg85OTFi
Одноклассники: https://m.ok.ru/dk?st.cmd=altGroupInfo&st.groupId=61011660243095&st.frwd=on&st.page=1&_prevCmd=altGroupMain&tkn=7804#js-dlg

Помощь Дворняжкам г. Тверь